Філософсько-світоглядна проблема раціональності

Abstract

У статті розглянуто особливості генезису та еволюції філософського осмислення феномену раціональності. Показано, що у своїй сутності, у своїх витоках проблема раціональності постає як філософсько-світоглядна, оскільки виявляється тісно пов’язаною із усвідомленням людиною свого буття, меж своїх пізнавальних можливостей. Раціональність виявляється одним із можливих типів ставлення людини до світу, більше того вона є тим важливим елементом, який споріднює людину із Всесвітом, законами його функціонування. Встановлено, що найважливішою умовою критичного аналізу проблеми раціональності виступає її розгляд у широкому історико-філософському контексті. Обгрунтовано, що зазначений підхід допомогає уникнути доволі поширеної абсолютизації наукової раціональності як певної ціннісної позиції в сучасній культурі, що елімінує з науки моральні та естетичні начала, людину з її реальними проблемами і турботами. Показано, що «історія» раціональності рухається від «первісної простоти» її розуміння в Античності до складності сучасного трактування, що акцентує різноманіття її форм. Показано, що з другої половини XX-го століття проблема раціональності набуває рис самостійності і послідовно розробляється постпозитивістськими філософами науки.У зв’язку з цим, філософське осмислення питання про існування раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманіття форм існування. Виявлено природу і механізми розвитку історичних типів раціональності. Розглянуто ключові ідеї раціональності в європейській філософській традиції. Показано, що сучасна парадигма науки формується через сукупність філософських, загальнотеоретичних основ, що є системою понять і уявлень, теоретичних схем та метатеорій, які в кінцевому результаті покликані стимулювати розвиток нових ідей і нових технологій. У зв’язку з цим, філософсько-наукове осмислення питання про існування наукової раціональності ґрунтується на поняттях її ідеалів і типів, різноманітті форм існування. Виходячи з отриманих результатів, визначено структуру інваріантного філософського уявлення про раціональність.

The article discusses the features of the genesis and evolution of philosophical understanding of the phenomenon of rationality. That is shown that in its essence, in its origins the problem of rationality arises as a philosophical and philosophical outlook, since it is closely connected with the awareness of the person of his being, beyond the limits of h is cognitive abilities. Rationality appears as one of the possible types of human relation to the world, moreover it is the essential element that is related a man with the universe, the laws of its functioning. It is established that the most important problem of critical analysis of rationality in favor of its consideration in a broad historical and philosophical context. It is proved that this approach helps to avoid rather common scientific rationality as the absolute value of a position in contemporary culture which eliminates the moral and aesthetic principles of a science, a persoon with its real problems and concerns. It is shown that the "history" of rationality moves from the "primitive simplicity" of its understanding in Antiquity to the complexity of modern interpretation, which emphasizes the diversity of its forms. It has been shown that since the second half of the 20th century the problem of rationality has acquired a trait of independence and has been consistently developed by postpositivist philosophers of this science In this regard, philosophical understanding of the question of the existence of rationality is based on the concepts of its ideals and types, the variety of forms of existence. The nature and mechanisms of development of historical types of rationality are revealed. Key ideas of rationality in the European philosophical tradition are considered. It is shown that the modern paradigm of science is formed through a set of philosophical, general theoretical foundations, which is a system of concepts and concepts, theoretical schemes and metatheories, which are ultimately intended to stimulate the development of new ideas and new technologies. In this regard, the philosophical and scientific understanding of the question of the existence of scientific rationality is based on the concepts of its ideals and types, the variety of forms of existence. Based on the obtained results, the structure of invariant philosophical conception of rationality is determined.