Міркування Мартіна Лютера на тему позажиттєвого стану людини

Abstract

Стаття має за мету представити тлумачення Мартіна Лютера на тему смерті та воскресіння людини. Дослідженням праць Мартіна Лютера займалася низка авторитетних вчених, таких як Філіп Шекер, ЛеРой Фрум, Тревор О’Реджіо, Джозеф Саліго та ін., які поглиблено вивчали міркування реформатора щодо буття людини після смерті. Окремо кожен із них дійшов висновків про те, що Лютер часто порівнював смерть із фізичним сном людини. Інакше кажучи, посилаючись на окремі тексти Святого Письма, особливо книгу Буття, Лютер ілюзивно називав позаземний стан людини приємним відпочинком, під час якого фізичне тіло знищується у процесі гниття, а душа перебуває у несвідомому стані, чекаючи останнього судного дня. Однак в окремих публічних виступах та особистому листуванні Лютер згадував процеси після смерті, у яких, ті хто помер, можуть розмовляти із Богом та ангелами. Окремі дослідники Лютера стверджують, що в останні роки свого життя Лютер вчив, що душі праведних не сплять, а мають свідомість і радіють на небесах. Така перевага, на думку Мартіна Лютера, доступна лише тим християнам, котрі за життя були вірними Господу у мотивах, цілях і ділах. Загалом науковці по темі смерті та воскресіння із праць Мартіна Лютера не дають вичерпних тверджень, не впевнені, що реформатор змінив свої погляди до кінця життя на природу смерті (смерть як сон), лише зазначають, що він мав боротьбу ідей між поглядом, коли душа є несвідомою або свідомою та живою. Однозначно можна сказати, що доктрину про чистилище, яку сповідує католицька церква, він повністю відкинув, обґрунтувавши це тим, що відкупити душу за життя із чистилища християнин не може, оскільки спасіння дається виключно по благодаті, яке дарується людині внаслідок покаяння та посвяченого життя. Отже, у висновках подано твердження, що Мартін Лютер у своїх працях намагався бути обережним та об’єктивним, не даючи вичерпної відповіді щодо змісту та форми позаземного буття людини.

The article aims to conceptually present Martin Luther’s interpretation of the death and resurrection of man. Martin Luther’s work has been studied by a number of authoritative scholars, such as Philip Sheker, LeRoy Froome, Trevor O’Reggio, Joseph Saligo, and others, who have studied the Reformer’s views on human existence after death. Separately, each of them came to the conclusion that Luther often compared death to physical sleep. In other words, referring to certain texts of Scripture, especially the book of Genesis, Luther illusively called the extraterrestrial state of man – a pleasant rest during which the physical body is destroyed in the process of decay, and the soul is unconscious waiting for the last day of judgment. However, in some public speeches and personal correspondence, Luther mentioned post-death processes in which those who died could talk to God and angels. Some Luther scholars claim that in the last years of his life, Luther taught that the souls of the righteous do not sleep, but have consciousness and rejoice in heaven. According to the works of Martin Luther, such an advantage is available only to those Christians who have been faithful to the Lord in motives, purposes, and deeds throughout their lives. In general, scholars on the subject of death and resurrection from the works of Martin Luther do not make exhaustive statements, not sure that the reformer changed his views to the end of life on the nature of death (death as a dream), only note that the reformer had a struggle between views when the soul is unconscious or conscious and alive. It can be said unequivocally that he completely rejected the doctrine of purgatory professed by the Catholic Church, arguing that a Christian cannot redeem a soul for life from purgatory, because salvation is given only by grace given to man as a result of repentance and consecrated life. Thus, the conclusions state that Martin Luther in his writings tried to be careful and objective, not giving a comprehensive answer about the content and form of extraterrestrial human existence.