Проблема формування людської особистості в сучасній науковій і релігійній антропології

Abstract

У статті досліджуються основні принципи формування людської особистості в науковій і релігійній (християнській) антропології. Доводиться домінування екзистенціалістської парадигми в науковій та есенціалістської – у християнській антропології. Обґрунтовується висновок, що секулярна антропологія, відстоюючи ідею поступової тривалої соціалізації людини шляхом формування її соціальних ролей, демонструє відданість екзистенціалістській моделі формування особистості. Навпаки, християнська антропологія, говорячи про людину як про «образ і подобу» Бога, перебуває на позиціях есенціалізму. Екзистенційні мотиви, що останнім часом актуалізувалися в християнській теології, є скоріше не «викликом», а доповненням до есенціалізму, що традиційно притаманний релігійній антропології загалом. Означені мотиви пов’язані з ідеєю унікальності людської особистості, що одночасно виступає і даром, і покликом прийняти й розвинути цей дар.

В статье рассматриваются основные принципы формирования человеческой личности в научной и религиозной (христианской) антропологии. Обосновывается вывод, что секулярная антропология, отстаивая идею постепенной длительной социализации человека путем формирования его социальных ролей, привержена экзистенциалисткой модели конституирования личности. Наоборот, религиозная, в данном случае христианская, антропология, рассматривая человека как «образ и подобие» Бога, пребывает на позициях методологического эссенциализма. Через рассмотрение актуальных для современной теологической мысли концепций развития человеческой личности «от биологической к эклезиологической ипостаси»; движения «от себя к другому» обосновывается, что методологический экзистенциализм является скорее дополнением к традиционному эссенциализму и связан с идеей уникальности человеческой личности, что одновременно выступает и даром, и призывом принять, развить этот дар.

The article deals with the basic principles of a human personality shaping in scientific and religious (Christian) anthropology. There is a substantiated conclusion that secular anthropology, defending the idea of a gradual long-term socialization of man through the formation of his social roles is committed to the existential model of an individual’s constituing. The religious anthropology, in this case Christian anthropology, on the contrary, considers man as the “image and likeness” of God is on the position of methodological essentialism. At the same time by examining relevant to modern theological thought concepts of human personality development “from the biological to the ecclesiological hypostasis” and the movement “from oneself to another”, the intensification of its existential motifs is substantiated. Through a consideration of the relevant to the modern theological thought concepts of human development “from the biological to the ecclesiological hypostasis”, the movement “from the self to another” it is justified that the methodological existentialism is rather a supplement to the traditional essentialism and is associated with the idea of the human personality uniqueness that simultaneously acts as a gift and a call to take and develop that gift.