Максим Сповідник про етичну творчість людини

Abstract

Естетичні погляди візантійських мислителів дедалі частіше стають предметом філософського розгляду. Видатний візантійський мислитель VII ст. Максим Сповідник, наслідуючи попередню патристичну традицію, дає високу художньо-естетичну оцінку морально-аскетичній діяльності людини. У статті розглядається, у чому полягає творчий характер доброчесної діяльності людини (згідно з Максимом Сповідником). Божественну творчість мислитель характеризує як вільну, не обмежену ані матерією, ані часом, ані необхідністю, ані законами. Створення світу є проявом божественної любові, світ є символічним свідченням божественної любові та краси. Максим Сповідник вважає творчою здатність людини до етичної діяльності, до здійснення заповіді любові. Здійснюючи заповідь любові до Бога та ближніх, людина досягає гармонії доброчинностей, гармонії душі та тіла. Водночас любов є творчою основою взаємного єднання людей. Маючи свободу визначати цілі власних учинків, узгоджуючи або не узгоджуючи їх із заповіддю любові, людина є вільною в етичній творчості. Вільно здійснюючи заповідь любові до Бога та ближніх, людина досягає богоподібної краси.Уже в ранней патристической мысли сформировалось эстетическое восприятие нравственно-аскетической деятельности человека. Византийский мыслитель VII века Максим Исповедник называет творческой человеческую способность исполнять заповеди, осуществлять добродетели. В статье проанализировано, в чем состоит творческий характер добродетельной жизни (согласно Максиму Исповеднику). Во-первых, человек имеет свободу сообразовывать или не сообразовывать свою деятельность с высшей заповедью любви, являющейся смыслом и основанием всех заповедей. Во-вторых, разнообразие способов осуществления единой заповеди любви задает широкий горизонт возможностей этической деятельности. В-третьих, в результате исполнения заповедей человек достигает душевной красоты, заключающейся в гармонии добродетелей. В-четвертых, осуществление высшей добродетели любви является основанием мира и единства с людьми. Также добродетельная жизнь, согласно Максиму Исповеднику, является условием разумного хозяйствования. Таким образом, этическая деятельность имеет свободный характер, а ее творческий потенциал состоит в конструктивном отношении человека к себе, к людям и миру.For the Byzantine patristic thought, moral asceticism is also an aesthetic phenomenon. Maximus the Confessor defines as creative the human ability to exercise virtues. This article analyzes the creative nature of a virtuous life according to Maximus the Confessor. Every person is free to either comply with the Divine Commandments in their deeds and actions or not to do so. The sublime commandment of love is the basis of and foundation for all the other commandments. Since there is a variety of ways to actualize this single commandment of love, there are also many possibilities of ethical activity. The spiritual beauty found in the harmony of the virtues is the result of the commandments being fulfilled. Realization of the highest virtue of love lays the foundation for peace and unity among people. Thus, ethical activity has a free character, and its creative potential lies in constructive attitude to self as well as to other people and the world.