Правові та процесуальні аспекти становлення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні

Завантаження...
Ескіз

Дата

2019

Автори

Устінова-Бойченко, Ганна Миколаївна
Устінова-Бойченко, Г. М.
Ustinova-Boichenko, Hanna M.
Черниш, Т. В.
Chernysh, T. V.
Чабаненко, ‪Юлія Cтаніславівна
Чабаненко, Ю. С.
Chabanenko, ‪Iuliia C.

Назва журналу

ISSN журналу

Назва тому

Видавець

Одеса : Гельветика

Анотація

Стаття присвячена дослідженню такого важливого правового інституту як затримання особи. Для кожної правової держави, яка дотримується загальноправових принципів, важливим елементом у системі кримінального судоустрою є створення максимально демократичних засобів. Затримання особи належить до примусових заходів, які спрямовані на встановлення особи злочинця, припинення його протиправних діянь та розкриття кримінального злочину. При виникненні необхідності застосування такого процесуального-примусового заходу затриманій особі повинні гарантуватися реалізація та недопущення порушення її прав та свобод. Історичне дослідження виникнення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні становить певний науковий інтерес, оскільки вивчення історичних прогалин у цьому питанні допоможе створити дійсно демократичну та правову основу застосування цього заходу у теперішній час та у майбутньому. Інститут затримання особи пройшов дуже складний історичний шлях, та для кожного етапу є наявні певні характерні риси. Загалом умовно можна виділити такі етапи становлення та розвитку інституту затримання особи: 1) регулювання затримання особи на підставі договорів Русі та Візантії 911 та 944 років, а також «Руською Правдою»; 2) прийняття Соборного Уложення 1649 року; 3) етап пов’язаний із наділенням у 1718 році поліції права затримувати осіб незалежно від учинення ними будь-якого злочину, а за підозрою у їх вчиненні; 4) цей етап розпочався з розмежування затримання, арешту та тюремного ув’язнення із прийняттям Великого Наказу (XVIII ст.); 5) прийняття Статуту кримінального судочинства 1864 року; 6) кримінально-процесуальне законодавство 1921–1924 років затримання особи визначало як захід попереднього, превентивного характеру, який здійснювався уповноваженими органами; 7) реформи кримінально-процесуального законодавства 50–60 років ХХ ст. 8) розвиток інституту затримання особи у незалежній Україні, який триває до сьогоднішнього дня. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, тривалий час залежало від політичних чинників у державі. Тільки після набуття Україною незалежності, прийняття нею міжнародних та європейських стандартів стало дійсно можливим гарантування затриманій особі реалізацію її конституційних прав та свобод.
The article is devoted to the study of such an important legal institution as the detention of a person. For every rule of law that adheres to the principles of law, the creation of maximum democratic means is an important element in the criminal justice system. Detention of a person refers to coercive measures aimed at establishing the identity of the offender, termination of his wrongful acts and disclosure of a criminal offense. If such a proceduralcompulsory measure is necessary, the detained person must be guaranteed the exercise and prevention of violations of his rights and freedoms. The historical study of the emergence and development of the institution of detention in criminal proceedings is of particular scientific interest, since, given the historical gaps in the matter, it will help to create a truly democratic and legal framework for the application of this measure now and in the future. The Institute of Detention has gone through a very difficult historical path and there are some distinctive features for each stage. In general, the following stages of the establishment and development of the institute detention of a person the 1 stage of regulating the detention of a person on the basis of agreements between Russia and Byzantium of 911 and 944 years, as well as with the Russian Truth. Stage 2 can be attributed to the adoption of the Cathedral Code in 1649. Stage 3 involves the grant in 1718 of police the right to detain persons irrespective of the commission of any crime and on suspicion of their commission. Stage 4 began with the demarcation of detention, arrest and imprisonment with the adoption of the Great Order (eighteenth century). Stage 5 began with the adoption of the Statute for Criminal Justice in 1864. Stage 6 – Criminal procedural legislation of 1921–1924 defined the detention of a person as a measure of a preliminary, preventive nature, which was carried out by the authorized bodies. Stage 7 is a reform of the criminal procedure legislation of 50–60 years of the twentieth century. Stage 8 is the development of the institution of detention in independent Ukraine, which continues to this day. The detention of a person suspected of committing a crime for a long time depended on political factors in the country, and it was only after Ukraine gained independence that Ukraine’s adoption of international and European standards made it possible to guarantee the detained person the exercise of his constitutional rights and freedoms.

Бібліографічний опис

Устінова-Бойченко Г. М. Правові та процесуальні аспекти становлення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні / Г. М. Устінова-Бойченко, Т. В. Черниш, Ю. С. Чабаненко // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2019. - № 3. - С. 110-116.

Ключові слова

detention of a person, preventive measures, criminal proceedings, arrest, imprisonment, Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, затримання особи, запобіжні заходи, кримінальне провадження, арешт, позбавлення волі

Цитування

Устінова-Бойченко Г. М. Правові та процесуальні аспекти становлення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні / Г. М. Устінова-Бойченко, Т. В. Черниш, Ю. С. Чабаненко // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2019. - № 3. - С. 110-116.