Познаваемость и познание мира как высшее благо

Abstract

Статья посвящена доказательству правоты Платона, считавшего, что высшим благом является Идея Блага, обладающая способностью придавать вещам истинность и тем самым делать их познаваемыми, а также обладающая способностью наделять познающего субъекта возможностью познавать истину познаваемых им объектов. Автор статьи стремится доказать, что идея блага (абсолютная идея в терминологии Г. Гегеля) – это логическая соревновательная программа развития Космоса, нацеленная на эволюционное направленное развитие природных вещей от неживых к живым и далее – к мыслящим, что способствует постоянному созиданию и восстановлению гармонии бытия.

Стаття присвячена доказу правоти Платона, який вважав, що вищим благом є Ідея Блага, яка має здатність надавати речам істинність і тим самим робити їх пізнаваними та до того ж має здатність наділяти суб’єкта, що пізнає, можливістю пізнавати істину пізнаваних об’єктів. Автор статті прагне довести, що ідея блага (абсолютна ідея в термінології Г. Гегеля) – це логічна змагальна програма розвитку (Логос) Космосу, яка націлена на еволюційне спрямований розвиток природних речей від неживих до живих і далі – до мислячих, що сприяє постійному творенню та відновленню гармонії буття.

The article is devoted to the proof of Plato’s rightness, who believed that the highest good is the Idea of Good, which has the ability to give truths to things and thereby making them knowable, and also possesses the ability to impact on the cognizing the truth of cognizable objects by cognizing subject. The author of the article strives to prove that the Idea of the Good (the absolute idea in Hegel’s terminology) is a logical adversarial development system (Logos) of the Cosmos aimed at the evolutionary directed development of natural things from the inanimate to the living ones and then to the thinking things, which contributes to the constant creation and restoration of the harmony of being.