Феномен діалогу в комунікативних культурно-освітніх практиках: філософська рефлексія

Abstract

Стаття присвячена філософсько-освітньому аналізу діалогу й діалогічності в контексті комунікативних культурно-освітніх практик. Використання аналітичних методів і феноменологічного підходу до дослідження комунікації та діалогу уможливило розкриття глибинного взаємозв’язку комунікації й діалогу, поняття яких цілеспрямовано «виведено» за межі як простого спілкування та бесіди, так і за межі функціонального ототожнення з дискусією, диспутом тощо. Визначено напрями діалогізації та забезпечення неперервності комунікативної дії особистості від її життєвого світу до дидактико-виховних і культурно-освітніх практик, до яких зараховано імплементацію ідей діалогу в усі системні параметри континууму культури й освіти, спрямування предмета діалогу на інваріантні (універсальні) цінності, філософсько-смисловий «супровід» діалогічного міркування людей різних культурних «шарів» і поколінь і гармонійного екстернально-інтернального контролю поведінки особистості.

Статья посвящена философско-образовательному анализу диалога и диалогичности в контексте коммуникативных культурно-образовательных практик. Использование аналитических методов и феноменологического подхода к исследованию коммуникации и диалога сделало возможным раскрытие глубинных взаимосвязей коммуникации и диалога, понимание которых целенаправленно «выведено» за пределы как простого общения и беседы, так и функционального отождествления с дискуссией, диспутом и т.п. Определены направления диалогизации и обеспечения непрерывного обучения коммуникативному действию личности от её жизненного мира до дидактично-воспитательных практик, к которым отнесены имплементация идей диалога во все системные параметры культурно-образова- тельного пространства, направленность предмета диалога на инвариантные (универсальные) ценности, философско-смысловое сопровождение диалогического размышления человека различных культурных «шаров» и поколений, а также гармонизация экстернально-интернального контроля поведения.

The article is devoted to philosophical-educational analysis of dialogue and dialogueness in the context of communicative cultural-educational practices. The usage of analytical methods and phenomenological approach to the research of communication and dialogue enables to reveal the deep interrelation of communication and dialogue. Their notions are “removed” beyond the ordinary communication and conversation as well as beyond the limits of functional identification with discussion, dispute etc. The dialogization directions and ensuring the continuation of personality’s communicative action from his/her life world to didactic-education and cultural-educational practices were determined. To these practices we referred the implementation of dialogue ideas into all system parameters of continuum of culture and education, directing the dialogue subject to invariant (universal) values, philosophy-sense “accompanying” of dialogue thinking of people from different cultural “layers” and generations and harmonic external-internal control of personality behavior.