Середньовічна православна педагогіка

Abstract

У статті досліджується середньовічна релігійна педагогіка як комплекс теорій і практик, що основувався на принципах християнської теології, антропології й герменевтики. Ця педагогіка виникла в процесі місіонерської проповіді та катехізаторської діяльності, але поступово інституціалізувалася під впливом античної пайдеї та християнського ідеалу довершеного життя як сходження до Бога через аскетичне очищення, медитацію й містичний екстаз. У результаті християнське самовдосконалення осмислювалося як шлях, що включав віроповчальну або філософську пропедевтику, моральну практику, медитативні споглядання, містичний досвід. Християнська пайдея була покликана сприяти розкриттю духовного потенціалу особистості учня через діалогічні відносини з учителем, який допомагав успішно проходити шлях самовдосконалення. При цьому діалогічні відносини вчителя та учня розвивалися в ході спільного коментування текстів як основної форми навчання.

В статье исследуется средневековая религиозная педагогика как комплекс теорий и практик, который основывался на принципах христианской теологии, антропологии и герменевтики. Эта педагогика возникла в процессе миссионерской проповеди и катехизаторской деятельности, но постепенно институциализировалась под влиянием античной пайдеи и христианского идеала совершенной жизни как восхождения к Богу через аскетическое очищение, медитацию и мистический экстаз. В результате христианское самосовершенствование осмыслялось как путь, включавший в себя вероучительную или философскую пропедевтику, моральную практику, медитативные созерцания, мистический опыт. Христианская пайдея была призвана способствовать раскрытию духовного потенциала личности ученика через диалогические отношения с учителем, который помогал успешно проходить путь самосовершенствования. При этом диалогические отношения учителя и ученика развивались в ходе совместного комментирования текстов как основной формы обучения.

The article investigates the medieval religious pedagogy as a set of theories and practices, based on the principles of Christian theology, anthropology and hermeneutics. This pedagogy emerged in the missionary preaching and catechetical activity, but gradually institutionalized under the influence of ancient Paid and the Christian ideal of the perfect life as an ascent to God through ascetic purification, meditation and mystical ecstasy. As a result, the Christian self-improvement conceptualized as a path that included doctrinal or philosophical propaedeutic, moral practice, meditative contemplation, mystical experience. Christian Paideia was designed to promote the disclosure of the spiritual potential of the individual student through a dialogical relationship with the teacher, who helped to successfully pass the path of self-improvement. This dialogical teacher-student relationship developed in a joint comment text as the main form of training.