Боротьба тенденцій у російській культурі ХІХ століття. Частина ІІ

Abstract

У статті досліджено ключові бінарні смислові структури в російській культурі її «золотого» періоду. Доведено, що Л. Толстой і Ф. Достоєвський поєднували обидві тенденції, притаманні класичній російській культурі, – відцентрову й доцентрову. Актуалізовано провідні тези філософії культури К. Леонтьєва, який тлумачить світ у його протилежностях, крайнощах, непримиренних полюсах життя. Із цієї позиції філософ критикує лібералізм і відкидає демократію в будь-яких формах як торжество натовпу й посередньості. На противагу К. Леонтьєву, який абсолютизував суперечності російської дійсності й поляризованість російської культури, В. Соловйов шукав шляхи запобігання роздвоєності національної культури, доводив її здатність поєднувати народи, релігії, культури. Установлено, що до кінця ХІХ ст. в російській культурі окреслилися полярні ідеали: леонтьєвський ідеал «квітучої складності» та соловйовський ідеал «всеєдності».В статье исследованы бинарные смысловые структуры в русской культуре её «золотого» века. Доказано, что Л. Толстой и Ф. Достоевский представляли и сочетали обе тенденции, присущие русской культуре, – центростремительную и центробежную. Актуализированы главные тезисы философии культуры К. Леонтьева, который воспринимает мир в противоположностях, крайностях, непримиримых полюсах жизни. Исходя из этой позиции, философ критикует либерализм и отвергает демократию в любых формах как торжество толпы и посредственности. В противовес К. Леонтьеву, абсолютизировавшему противоречия действительности и поляризированность русской культуры, В. Соловьёв искал пути предотвращения раздвоенности национальной культуры, доказывая её способность объединять народы, религии, культуры. До конца ХІХ в. в русской культуре утвердились полярные идеалы: леонтьевский – «цветущей сложности», соловьёвский – «всеединства».The articles analyses the key binary structures of the “golden Age” of the Russian culture. The author proves that Leo Tolstoy and Fyodor Dostoevsky represented and combined in their intellectual heritage the two tendencies typical for the Russian culture, i.e. centripetal and centrifugal tendencies. The author accentuates the key notions of Konstantin Leontyev’s philosophy of culture, according to which the world is perceived in its contradictions, extremes, and irreconcilables. Taking this idea as a starting point, Leontyev criticizes liberalism and rejects democracy in principle as a triumph of the crowd and mediocrity. In contrast to Leontyev, who absolutized contraditions of Russian reality and polarization of Russian culture, Vladimir Solovyov searched for the way to prevent duality of the national culture, proving its ability to unite peoples, religions, and cultures. The author concludes with a statement that by the late nineteenth century Russian culture adopted two polar ideals: Leontyev’s ideal of the “blooming complexity” and Solovyov’s ideal of the “allunity”.