Ответственность христиан за общество согласно Новому завету в контексте мировоззрения украинских протестантов

Abstract

В статье доказывается, что Рим. 13:1-7 не предполагает определённой модели церковно-государственных отношений, другими словами, не является догматическим. Акцент, скорее, был сделан на принципиальных ценностях в процессе формирования взаимоотношений между двумя институтами. Это бросает вызов, с одной стороны, тем протестантам, которые искушаются усматривать в отрывках основание для построения четкой модели отношений. С другой стороны, отрывки демонстрируют неизбежность сосуществования и взаимодействия церкви и государственных властей, что бросает вызов части протестантских церквей, которая по-прежнему рассматривает свои отношения с государственными институтами в ключе дистанцирования. Сотрудничество государства и церкви желательно и возможно только при сохранении автономии каждого из этих общественных институтов.

У статті доводиться, що Рим. 13:1-7 не передбачає певної моделі церковно-державних відносин, іншими словами, не є догматичним. Акцент, скоріше, був зроблений на принципових цінностях у процесі формування взаємин між двома інститутами. Це кидає виклик, з одного боку, тим протестантам, які прагнуть убачати в уривках підставу для побудови чіткої моделі відносин. З іншого боку, уривки демонструють неминучість співіснування і взаємодії церкви й державної влади, що кидає виклик частині протестантських церков, яка, як і раніше, розглядає свої відносини з державними інститутами в аспекті дистанціювання. Співпраця держави й церкви бажана й можлива тільки при збереженні автономії кожного із цих суспільних інститутів.

The article proves that the excerpt of Rome. 13:1-7 do not imply a specific model of church-state relations, in other words, they are not dogmatic. The focus, rather, was made on the fundamental values in the process of forming the relationship between the two institutions. This challenges, on the one hand, those Protestants who are tempted to see in the passages the basis for building a clear model of relations. On the other hand, the passages demonstrate the inevitability of the coexistence and interaction of the church and state authorities, which defies part of the Protestant churches, which continues to regard its relations with state institutions as a distancing key. Cooperation between the state and the church is desirable and possible only with the preservation of the autonomy of each of these public institutions.