Право власності релігійних організацій: теоретичні та практичні аспекти
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Кривенко, Юлія Василівна
Кривенко, Ю. В.
Kryvenko, Yuliia V.
Kryvenko, Yu. V.
Адаховська, Надія Сергіївна
Адаховська, Н. С.
Adakhovska, Nadiia S.
Adakhovska, N. S.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
У статті аналізуються як теоретичні, так і практичні питання права власності релігійних організацій, із коротким використанням історичних прикладів. Спори та дискусії щодо права власності релігійних організацій не тільки не вщухають, але навпаки, набирають нової сили, втягуючи в круговорот суперечностей вчених і практиків, враховуючи те, що існує багато так званих «важких» питань, які необхідно вирішувати, а саме, питання, що стосуються права власності на землю та культові споруди. Релігійні організації мають чималу власність, доходи, беруть участь у цивільному обороті і є суб’єктами права власності. Відповідно до норм цивільного законодавства релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. На праві власності їм належить майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України. Під правом власності релігійних організацій слід розуміти право добровільного, організаційно оформленого, постійно діючого об’єднання віруючих, яке базується на єдності віросповідання, культовій, обрядовій практиці, створеного ними для задоволення своїх релігійних і пов’язаних із ними потреб, інтересів і проведення необхідної для нього відповідної діяльності на будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності релігійної організації, яке вона здійснює відповідно до закону, маючи визначені ним обмеження. Однак у нашому дослідженні питання щодо предметів культу, що належать на праві власності релігійним організаціям, не розглядалося. На основі аналізу різних думок, висловлених у науковій літературі, а також положень цивільного законодавства робиться висновок про те, що власність релігійних організацій не належить ні до приватної, ні до колективної власності. Вона належить до інших форм власності з урахуванням особливого характеру привласнення майна, специфіки суб’єктного й об’єктного складу, а також змісту правовідносин власності. Деякі положення мають дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальших наукових досліджень.
The article analyzes both theoretical and practical issues of property rights of religious organizations, with a brief use of historical examples. Disputes and debates over the ownership of religious organizations not only do not subside, but on the contrary, gain new strength, drawing into the cycle of contradictions between scholars and practitioners, given that there are many so-called “difficult” issues to be addressed, namely relating to the ownership of land and religious buildings. Religious organizations have considerable property, income, participate in civil turnover and are subjects of property rights. In accordance with the norms of civil law, religious organizations own, use and dispose of property that belongs to them on the right of ownership. They own property, acquired or created by them at the expense of their own funds, donated by citizens, organizations or handed over by the state, as well as acquired by the state. Religious organizations may also own property located outside Ukraine. Under the ownership right of religious organizations should be understood as the right of a voluntary, organizationally formed, permanent association of believers, based on the unity of religion, cult, worship and created by them for realization of their religious and related needs, interests and implementation for him appropriate activities on buildings, objects of worship, objects of industrial, social and charitable purpose, transport, funds and other property necessary to ensure the activities of a religious organization, which it carries out in accordance with the law, while having certain restrictions. However, in this study, the issue of religious objects owned by religious organizations was not examined. Based on the analysis of various points of view expressed in the scientific literature, as well as the provisions of civil law, it is concluded that the property of religious organizations does not belong to either private or collective property. It refers to other forms of ownership, taking into account the special nature of property appropriation, the specifics of the subject and object composition, as well as the content of property relations. Some provisions are debatable and can serve as a basis for further research.
The article analyzes both theoretical and practical issues of property rights of religious organizations, with a brief use of historical examples. Disputes and debates over the ownership of religious organizations not only do not subside, but on the contrary, gain new strength, drawing into the cycle of contradictions between scholars and practitioners, given that there are many so-called “difficult” issues to be addressed, namely relating to the ownership of land and religious buildings. Religious organizations have considerable property, income, participate in civil turnover and are subjects of property rights. In accordance with the norms of civil law, religious organizations own, use and dispose of property that belongs to them on the right of ownership. They own property, acquired or created by them at the expense of their own funds, donated by citizens, organizations or handed over by the state, as well as acquired by the state. Religious organizations may also own property located outside Ukraine. Under the ownership right of religious organizations should be understood as the right of a voluntary, organizationally formed, permanent association of believers, based on the unity of religion, cult, worship and created by them for realization of their religious and related needs, interests and implementation for him appropriate activities on buildings, objects of worship, objects of industrial, social and charitable purpose, transport, funds and other property necessary to ensure the activities of a religious organization, which it carries out in accordance with the law, while having certain restrictions. However, in this study, the issue of religious objects owned by religious organizations was not examined. Based on the analysis of various points of view expressed in the scientific literature, as well as the provisions of civil law, it is concluded that the property of religious organizations does not belong to either private or collective property. It refers to other forms of ownership, taking into account the special nature of property appropriation, the specifics of the subject and object composition, as well as the content of property relations. Some provisions are debatable and can serve as a basis for further research.
Бібліографічний опис
Кривенко Ю. В. Право власності релігійних організацій: теоретичні та практичні аспекти / Ю. В. Кривенко, Н. С. Адаховська // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 1. - С. 70-76.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, property rights, private property, religious organizations, real estate, право власності, приватна власність, релігійні організації, нерухомість
Цитування
Кривенко Ю. В. Право власності релігійних організацій: теоретичні та практичні аспекти / Ю. В. Кривенко, Н. С. Адаховська // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 1. - С. 70-76.