Gender Equality in Maritime Industries: Transnational Law Perspectives

Abstract

The article examines the international legal frameworks for ensuring the gender equality in maritime industries. This issue has been on in the agenda of international maritime community since 1988. Two major groups of respective sources are represented by international instruments on women’s rights and specific international instruments on the realization of sustainable development goals within maritime. However, specific obligatory agreements on work in maritime industries do not provide sufficien t regulatio n environmen t for achieving the aim of integration of women, as evidenced by their low percentage in the industry according to statistics. The issue can be effectively solving through sharing policies and practices that are based on affirmative actions and are aimed on granting access to maritime training, recognizing needs of women working in maritime and protecting their rights. It is argued that the latter leads to enhancing the role of the soft law and the supranational, private and hybrid rulemaking in the field. This conclusion is illustrated by the analyses of the acts of International Maritime Organization and International Labour Organization and their cooperation with NGOs and private actors. The complexity of legal regulation, which focused on ensuring gender equality for offshore maritime workers, is caused by existing of the series of overlapping legal regimes, which is common for regulation of shipping. Acknowledging the peculiarities of legal regulation, the system of rule-making subjects and the focus on empowering women within the policies of such subjects, leads to conclusion of the essential potential of the transnational approach to the issue.

У статті розглядається міжнародно-правове забезпечення ґендерної рівності у морській галузі. Це питання перебуває на порядку денному міжнародної морської спільноти з 1988 року. Дві основні групи відповідних джерел представлені міжнародними інструментами щодо прав жінок та специфічними міжнародними інструментами щодо реалізації цілей сталого розвитку у морській галузі. Однак конкретні обов’язкові угоди про працю у морській галузі не забезпечують достатнього регуляторного середовища для досягнення мети інтеграції жінок. Про це, згідно зі статистичними даними, свідчить низький відсоток їх працевлаштування у галузі. Це питання може бути ефективно вирішене шляхом поширення політик та практик, які базуються на позитивних діях та спрямовані на надання доступу до морської підготовки, визнання потреб жінок, які працюють у морській галузі, та захисту їх прав. Стверджується, що останнє приводить до посилення ролі м’якого права, а також наднаціональної, приватної та гібридної нормотворчості у цій сфері. Цей висновок ілюструється аналізом актів Міжнародної морської організації та Міжнародної організації праці та їх співпрацею з неурядовими громадськими організаціями та приватними суб’єктами. Складність правового регулювання, яке зосереджувалось на забезпеченні гендерної рівності для морських працівників, обумовлена існуванням різноманітних і таких, що перетинаються, правових режимів, що є властивим правовому забезпеченню мореплавства. Визнання особливостей правового регулювання, системи нормотворчих суб’єктів та орієнтація на розширення прав і можливостей жінок в рамках політики таких суб’єктів, приводить до висновку щодо суттєвого потенціалу транснаціонального підходу до цього питання.