Завдання кримінального законодавства: українські реалії та зарубіжний досвід
Завантаження...
Дата
2019
Автори
Стрельцов, Євген Львович
Стрельцов, Є. Л.
Streltsov, Yevhen L.
Кузьмін, Едуард Едуардович
Kuzmin, Eduard E.
Кузьмін, Е. Е.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
Кримінальне законодавство, незалежно від того, в якій формі воно існує (кодифікований нормативно-правовий акт чи низка законів, які передбачають кримінальну відповідальність), завжди має (повинно мати) цілий ряд основних інститутів, які, по суті, визначають зміст, характеристики, ознаки такого
законодавства. Причому, по-перше, наявність таких інститутів є обов’язково необхідною, а по-друге, для більш реальної оцінки саме змісту цього законодавства вони повинні бути закріплені в законодавчому визначенні. Одним із таких основних інститутів є завдання кримінального законодавства, тобто те, що призначене для виконання під час застосування саме цього законодавства. Українське кримінальне законодавство протягом ХХ–ХХІ сторіч мало три КК (1922, 1927 і 1960 років) і КК 2001 року, який діє зараз. Усі вони мали і мають визначення таких завдань. Причому вони мають як спільні ознаки, так і ознаки, які відрізняються. Це виглядає природно, тому що завдання КК на кожному етапі розвитку державності багато в чому є «похідними» від тих загальних політичних, соціально-економічних, правових та інших процесів, які відбуваються на кожному конкретному етапі розвитку державності. Дослідження, які проводяться із цього приводу, можливо розділити на два основні напрямки. Перший – це дослідження вітчизняного досвіду, сучасного стану кримінального законодавства та розроблення відповідних проектів законодавства та необхідних рекомендацій. Другий напрямок – проведення порівняльно-правових досліджень, які повинні надати можливість вивчення досвіду зарубіжних країн щодо завдань кримінального законодавства. Здійснення дослідження саме в порівняльно-правовому напрямку дає змогу сформулювати низку положень. Перше, яке є більш формальним, пов’язане з тим, що країни, кримінальне законодавство яких аналізувалось, можливо розділити на дві загальні групи: де визначення завдань такого законодавства є і де його немає. У свою чергу, в тих країнах, де таке визначення існує, воно має вираз у двох видах: більш широке і менш широке, тобто більш стисле. Аналіз визначень завдань кримінального законодавства, що існують, дозволяє відзначити, що традиційним у них є визначення об’єктів охорони кримінального законодавства. У той же час, відносно впливу його застосування на конкретну особу (групу осіб, населення), слід констатувати, що тут є розбіжності термінологічного та змістовного характеру. Ще один, більш загальний висновок полягає в тому, що завдання кримінального законодавства повинно надавати можливість реалізації двом основним положенням. По-перше, воно повинно «оприлюднювати» для всіх положення про те, для чого існує в державі кримінальне законодавство, яке завдання має держава, приймаючи відповідне законодавство. По-друге, закріплення та проголошення завдання кримінального законодавства дає змогу його виконання під час практичного застосування.
Criminal legislation, regardless of the form in which it exists (codified normative legal act or a number of laws providing for criminal liability), should always contain a number of basic institutions, which, in essence, determine the content and characteristics of such legislation. Firstly, availability of such institutions is mandatory, and secondly, for a more realistic assessment of the content of this legislation, they should be fixed in the legislative definition. One of these main institutions is the task of criminal law, that is, what is intended to be implemented when applying this particular legislation. Ukrainian criminal law during the XX–XXI centuries has had three CC (1922, 1927 and 1960) and the current Criminal Code of 2001. All of them contained a definition of such tasks. Moreover, they have both common signs and signs that differ. This looks natural, because the task of the Criminal Code at each stage of the development of statehood is, in many ways, a “derivative” of the general political, socio-economic, legal and other processes that occur at each specific stage of the development of statehood. Research conducted on this issue can be divided into two main areas. The first is a study of domestic experience, the current state of criminal law and the development of relevant draft legislation and the necessary recommendations. The second direction is conducting comparative legal studies, which should provide an opportunity to study the experience of foreign countries regarding the tasks of criminal law. Conducting research in the comparative legal aspect allows formulating a number of provisions. The first, which is more formal, is connected with the fact that the countries whose criminal legislation was analyzed can be divided into two general groups: countries where definitions of tasks of criminal legislation is available and where is not. In turn, in those countries where the definition of tasks of the criminal law exists, it is worded either in a broader or a less broad, a shorter forms. An analysis of the existing definitions of criminal law tasks allows noting that they traditionally describe the objects of protection of the criminal law. At the same time, regarding the impact of its application on a specific person (group of persons, population), it is observed discrepancies of a terminological and substantial nature. Another, more general, conclusion is that the task of criminal law allows for the implementation of two main provisions. The first position: the task of criminal law “announces” what for the criminal law exists in the state, what tasks the state sets by adopting the relevant legislation. Second: the formulation and proclamation of the task of the criminal law allows it to be implemented in practical application.
Criminal legislation, regardless of the form in which it exists (codified normative legal act or a number of laws providing for criminal liability), should always contain a number of basic institutions, which, in essence, determine the content and characteristics of such legislation. Firstly, availability of such institutions is mandatory, and secondly, for a more realistic assessment of the content of this legislation, they should be fixed in the legislative definition. One of these main institutions is the task of criminal law, that is, what is intended to be implemented when applying this particular legislation. Ukrainian criminal law during the XX–XXI centuries has had three CC (1922, 1927 and 1960) and the current Criminal Code of 2001. All of them contained a definition of such tasks. Moreover, they have both common signs and signs that differ. This looks natural, because the task of the Criminal Code at each stage of the development of statehood is, in many ways, a “derivative” of the general political, socio-economic, legal and other processes that occur at each specific stage of the development of statehood. Research conducted on this issue can be divided into two main areas. The first is a study of domestic experience, the current state of criminal law and the development of relevant draft legislation and the necessary recommendations. The second direction is conducting comparative legal studies, which should provide an opportunity to study the experience of foreign countries regarding the tasks of criminal law. Conducting research in the comparative legal aspect allows formulating a number of provisions. The first, which is more formal, is connected with the fact that the countries whose criminal legislation was analyzed can be divided into two general groups: countries where definitions of tasks of criminal legislation is available and where is not. In turn, in those countries where the definition of tasks of the criminal law exists, it is worded either in a broader or a less broad, a shorter forms. An analysis of the existing definitions of criminal law tasks allows noting that they traditionally describe the objects of protection of the criminal law. At the same time, regarding the impact of its application on a specific person (group of persons, population), it is observed discrepancies of a terminological and substantial nature. Another, more general, conclusion is that the task of criminal law allows for the implementation of two main provisions. The first position: the task of criminal law “announces” what for the criminal law exists in the state, what tasks the state sets by adopting the relevant legislation. Second: the formulation and proclamation of the task of the criminal law allows it to be implemented in practical application.
Бібліографічний опис
Стрельцов Є. Л. Завдання кримінального законодавства: українські реалії та зарубіжний досвід / Є. Л. Стрельцов, Е. Е. Кузьмін // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2019. - № 3. - С. 12-17.
Ключові слова
legal reform, tasks of the criminal law, tasks of the criminal law of foreign countries, criminal law doctrine, Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, правова реформа, завдання кримінального законодавства, завдання кримінального законодавства зарубіжних країн, кримінально-правова доктрина
Цитування
Стрельцов Є. Л. Завдання кримінального законодавства: українські реалії та зарубіжний досвід / Є. Л. Стрельцов, Е. Е. Кузьмін // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2019. - № 3. - С. 12-17.