CIVIL-MILITARY COOPERATION – CIMIC as an institution of civil society

Abstract

Relevance of the article is the need to study civilmilitary cooperation as an institution of civil society. The subject of the study is the legislation of Ukraine and NATO member states on the implementation of civil-military cooperation. The following research methods were used when writing the study: comparative law, analysis, synthesis, induction, deduction. The purpose of the article is to investigate the specifics of civilmilitary cooperation of Ukraine as a civil society institute with the implementation of NATO experience. To achieve this goal, the following research objectives were set: to analyze the main provisions of international and national legislation on the establishment of civil-military cooperation as an institution of civil society; identify ways of improving civil-military cooperation as an institution of civil society on the good experience of NATO. The authors concluded that Ukraine's civil-military cooperation requires the improvement and further implementation of NATO's experience. Today Ukraine takes first experience of civil-military cooperation. The civil-military cooperation of Ukraine is unique, which is conditioned by the character, namely the systematic combination of traditional and unconventional force actions as equal components. The situation in eastern Ukraine is an ideal ground for developing a national model of civil-military cooperation in non-military operations.

Актуальність статті полягає у необхідності дослідження цивільно-військового співробітництва, як інституту громадянського суспільства. Об’єктом дослідження є законодавство України та країн – членів НАТО, щодо впровадження цивільно-військового співробітництва. При написанні дослідження були використані наступні методи дослідження: порівняльноправовий, аналізу, синтезу, індукції, дедукції. Метою статі є дослідження специфіки цивільно-військового співробітництва України, як інституту громадянського суспільства з впровадженням досвіду країн НАТО. Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання дослідження: проаналізувати основні положення міжнародного та вітчизняного законодавства щодо становлення цивільно-військового співробітництва як інституту громадянського суспільства; визначити напрямки вдосконалення цивільно-військового співробітництва як інституту громадянського суспільства використовуючи позитивний досвід країн НАТО. Авторами був зроблений висновок про те, що цивільно-військове співробітництво України потребує вдосконалення та подальшого впровадження досвіду країн НАТО. На сьогоднішній день Україна набуває першого досвіду цивільновійськового співробітництва. Цивільно-військове співробітництво України є унікальним, що зумовлюється характером, а саме системним поєднанням традиційних та нетрадиційних силових дій як рівноправних складових. Ситуація на сході України, є ідеальним полігоном для відпрацювання національної моделі цивільно-військового співробітництва в операціях невійськового типу.